Практичне заняття № 1. Всесвітня історія 11 клас

Тема. Зміна ролі чоловіка і жінки в повсякденному житті в умовах війни.

Мета: показати складну і суперечливу картину жіночого повсякдення у надзвичайних історичних обставинах.

Жінки і Друга світова, або Жіноче обличчя війни

На фото можна побачити радянську снайперку-рекордсменку Людмилу Павличенко, партизанок СРСР, японських жінок, які на виробництві перевіряють якість гільз, англійських санітарок, які проходять навчання в протигазах та багато іншого, що стало історією, але колись було чиїмось життям.

До кінця війни більше 2-х мільйонів жінок працювали в галузі військової промисловості, сотні тисяч добровільно пішли на фронт санітарками, щоб допомогти своїм чоловікам. Під час війни вони виконували і жіночу, і чоловічу роботу, залишаючись малозахищеною та вразливою частиною суспільства.

Чимало з них постраждали від бомбардувань і під час бойових дій, вони взяли на себе весь тягар праці в тилу:

  • на заводах і фабриках,
  • на будівництві й транспорті,
  • на полях і фермах,
  • в урядових організаціях,
  • вони були активними учасницями груп опору і допоміжних підрозділів.

Крім того, жінки годували та виховували дітей, облаштовували житло.

 В Червоній армії майже 800 тис. жінок воювали з нацистами. Вони служили в різних військових структурах: більшість у госпіталях (61 % середнього медперсоналу становили жінки), у підрозділах зв’язку (80 %), у дорожніх військах — майже половина складу.  Жінки були льотчицями,  снайперами, розвідницями, зенітницями і т.д.

“У Східній Пруссії за день доводилося відбивати по 6-8 атак фашистів. В окопи пішли всі: лікарі, медсестри, поранені, контужені. Харчуватися не було чим, уночі під обстрілом на полі іноді вдавалося назбирати відро мерзлої картоплі. Не вистачало боєприпасів. Радянські війська прорвали оточення, коли в нас залишилося по 2 патрони — один для німця, другий для себе.

Зі спогадів снайпера Ю. Жукової

Результат пошуку зображень за запитом "Старшина Ніна Петрова"

Старшина Ніна Петрова — повний кавалер ордена Слави (за роки Другої світової війни тільки чотири жінки були удостоєні цієї відзнаки). Коли розпочалася війна, вона добровільно вступила до лав 4-ї дивізії народного ополчення Ленінграда, потім проходила службу в медсанбаті. З листопада 1941 р., перебуваючи в діючій армії, знищувала влучним вогнем гітлерівців, багаторазово перемагала у двобоях із ворожими снайперами. День у день виходила на бойову позицію, хоробро захищала рідне місто, за що була нагороджена медалями «За бойові заслуги» та «За оборону Ленінграда», а також орденом Великої Вітчизняної війни 2-го ступеня.

 

 

 

Результат пошуку зображень

 

На окупованій території жінки вступали в партизанські загони та підпільні групи. Ім’я молодої партизанки Зої Космодем’ямської, яку закатували гітлерівці, стало відоме всій країні.

 

 

 

 

 

 

 

46-й гвардійський Таманський Червонопрапорний ордена Суворова 3-го ступеня нічний бомбардувальний авіаційний полк — жіночий авіаційний полк у складі ВПС СРСР в роки Другої світової війни. За безстрашність і майстерність німці прозвали льотчиць полку «нічними відьмами». Вони брали участь у боях за звільнення Криму та Білорусії.

 

 

 

 

 

Результат пошуку зображень за запитом "Молодший лейтенант снайпер Л. Павличенко (у центрі)"

Молодший лейтенант снайпер Л. Павличенко (у центрі), на особистому рахунку якої 309 гітлерівців, у тому числі 78 снайперів.

Битва за Севастополь – Незламна 

 

 

 

 

«Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової».

Вона зуміла організувати притулок для дітей-безхатченків у Черкасах. Після окупації Черкас Олександра Максимівна бачила багато бездомних і сиріт. До рішення створити притулок спонукала зустріч з маленьким хлопчиком. Він сидів біля померлої жінки на вулиці. Олександра Максимівна привела дитину до себе додому. Згодом з’явився ще один знайда. Вона звернулася до гебітскомісара Черкас із пропозицією створити дитячий будинок. Ініціатива знайшла відгук. Із часом Олександра змогла якимось дивом розжитися й на фінансові вливання від німецької влади для дитбудинку. Організувала на невеличкій земельній ділянці господарство: тримали курей, кіз, поросят. Усім тим опікувалися вихованці.

На диво, усі десятеро синів Євдокії Лисенко повернулися з війни живими. Першим, іще 1944 р., до матері прийшов син Микола. Дивом вижив, усі його товариші загинули. Син Феодосій під Будапештом натрапив на міну і залишився без ноги. Мати плакала, та все ж тішилися, що вернувся живим. Василь Лисенко, єдиний серед братів офіцер, командував взводом, мінометною батареєю. Останніми повернулися Степан і Павло — аж 1947-го. Брати воювали в різних військових підрозділах. Їхні дороги пролягли через Україну, Румунію, Болгарію, Угорщину й Чехословаччину. Наймолодшому Олександрові, якому 1944 р. виповнилося лише вісімнадцять, довелося штурмувати Берлін. Євдокії Лисенко присвоїли почесне звання «Мати-героїня». Хоча в нагородному документі зазначено лише десятеро її дітей. Очевидно, дівчат не врахували… Померла Євдокія Лисенко 1963 р. 1984-го в селі Бровахи їй відкрили пам’ятник. Нині тут на обласному рівні відзначають День матері.

Вперше в незалежній Україні опубліковано збірник наукових статей, цілковито присвячених дослідженню різних аспектів жіночого досвіду війни:  Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні : Гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства / за наук. ред. Гелінади Грінченко, Катерини Кобченко і Оксани Кісь. – Київ: ТОВ “Арт-книга”, 2015. – 336 с.

Презентація збірника 

Women war book coverУ збірнику наукових праць представлено розвідки українських та зарубіжних дослідниць і дослідників, в яких проаналізовано найрізноманітніші аспекти специфічно жіночого досвіду Другої світової війни на теренах Центрально-Східної Європи.

Висвітлено маловивчені питання участі жінок у бойових діях та особливості перебування у військовому полоні, гендерні виміри жіночого досвіду радянського та національного підпілля, життя на окупованих територіях і примусової праці в Третьому райху, розкрито гендерну специфіку Голокосту, порушено складні питання насильства над жінками та співучасті жінок у насильстві в роки війни, окреслено проблеми повоєнних репрезентацій жіночого досвіду війни.

Прагнучи вийти за рамки стереотипного бачення жінки у межах трикутника «зрадниця – жертва – героїня», вчені показують складну і суперечливу картину жіночого повсякдення у надзвичайних історичних обставинах. Поставлені завдання вирішуються з міждисциплінарних позицій, шляхом аналізу різноманітних історичних джерел, із застосуванням різних наукових підходів та методів.

Збірник також дає уявлення про сучасні феміністські підходи до вивчення теми «жінка і війна». Для фахівців у галузі історії, гендерних студій, інших гуманітарних наук, а також усіх, хто цікавиться заявленою проблематикою.

Джерело.

  1. http://ipress.ua/photo/zhinky_na_drugiy_svitoviy_19392.html
  2. http://povaha.org.ua/zhinochi-istoriji-druhoji-svitovoji-vijny/
  3. http://subject.com.ua/textbook/history/11klas_v/16.html
  4. http://www.womenhistory.org.ua/index.php/novi-vydannya/109-zbirnyk-statei-zhinky-tsentralnoi-ta-skhidnoi-yevropy-u-druhii-svitovii-viini-henderna-spetsyfika-dosvidu-v-chasy-ekstremalnoho-nasylstva