Тема. Українці у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй у роки Другої світової війни. «Українське питання» на Ялтинській та Потсдамській конференціях. Ціна війни.  

Мета:

  • охарактеризувати участь українців у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй у роки Другої світової війни;
  • проаналізувати вирішення «українського питання» на Ялтинській та Потсдамській конференціях;
  • визначити, яку ціну мала війна для українців;
  • розвивати вміння критично мислити, аналізувати та узагальнювати історичний матеріал;
  • удосконалювати навички роботи з історичними документами;
  • виховувати учнів національно свідомими громадянами.

Основні поняття та терміни: Об’єднані Нації, «українське питання», Перемога.

Хід уроку

І. Організаційний момент                                                                            

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів (перевірка домашнього завдання)

Виконайте тестові завдання

  1. Який населений пункт України було визволено першим?

А) с. Лавочне;              Б) с. Півнівка;

В) с. Мар’янівка;         Г) с. Мілове.

  1. Який населений пункт України було визволено останнім?

А) с. Лавочне;             Б) с. Півнівка;

В) с. Мар’янівка;        Г) с. Мілове.

  1. Яка битва завершила корінний перелом у війні?

А) Битва за м. Київ;

Б) Битва за Дніпро;

В) Битва за м. Корсунь-Шевченківський.

  1. Яку військову операцію називають «Сталінградом на Дніпрі»?

А) битва за Дніпро;

Б) Корсунь–Шевченківська операція;

В) битва за м. Київ.

  1. Яка військова операція завершила визволення України?

А) Львівсько–Сандомирська;

Б) Ясько–Кишинівська;

В) Карпатсько–Ужгородська.

  1. Хто командував Першим українським фронтом?

А) Ф. Толбухін;           Б) І. Конєв;

В) М. Ватутін;              Г) М. Кирпонос.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Наслідком зіткнення двох тоталітарних режимів стали небачені жертви як серед військових, так і серед цивільного населення України. Територія між Карпатами і Доном перетворилася на криваві землі. Такою була для українців ціна відсутності власної незалежної держави.

Відеоролик  «7 мільйонів українців боролися з нацизмом у лавах Об’єднаних націй». (В роки війни українці боролися проти нацистської Німеччини та її союзників не тільки у складі армії СРСР, а й у арміях Польщі, Канади і Франції, Сполучених Штатів Америки та Чехословаччини, на фронтах Європи, Північної Африки та Південно–Східної Азії, на Тихому та Атлантичному океанах.)

За вагомий внесок у розгром нацизму Україна удостоїлася честі стати співзасновницею ООН.

IV. Вивчення нового матеріалу

  1. Участь українців у військових формуваннях держав Об’єднаних Націй у роки Другої світової війни

Участь українців у військових формуваннях Польщі та Чехословаччини.

120 тис. українців воювали проти Вермахту у складі Війська Польського. Переважно це були польські громадяни, які походили з Галичини та Волині, що входили до міжвоєнної Польщі. Крім того, на польській службі перебували кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Ці офіцери також захищали Польщу в 1939 р. Після поразки Польщі у 1939 р. українці продовжили воювати у складі польських збройних сил під радянським і британським командуванням. Вступаючи до польських формувань в СРСР, українці рятувались від загибелі в ГУЛАГ. З цієї ж причини українці, родом із Закарпаття, пізніше вступали до 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свободи. 17 вересня 1939 р. східний кордон Польщі перетнула Червона Армія. Так у Другу світову війну вступили радянські українці.

Пригадайте.

  • Яка  кількість українців та причини їх участі у військових формуваннях зазначених держав?

Участь українців у військових формуваннях Канади та США.

Найчисельніша українська діаспора в Канаді неодночасно сприйняла початок війни: в середовищі прорадянського українства панували антигітлерівські настрої, в націоналістичних колах сподівалися, що розвиток подій створить можливість відновити українську державність.

Урядові кола Канади не могли байдуже ставитись до заяв деяких представників ОУН, які поділяли пронімецьку орієнтацію. З міркувань національної безпеки канадські спецслужби потурбувалися про відповідний контроль над українською меншістю. Після нападу нацистів на Польщу й оголошення Великобританією війни Німеччині деяких осіб української громади, звинувачених у нелояльності, ув’язнили в канадські трудові табори.

Коли ж Канада стала членом антигітлерівської коаліції, українці дістали широкий доступ до її Збройних Сил. За різними джерелами в канадській армії служило від 35 до 50 тис. українців (11,4% канадських українців). Вони проходили службу як на американському континенті, так і в Гонконгу, де втрати серед них досягли 34% від загальної кількості.

Ставлення державної адміністрації США до тієї частини американських українців, які сповідували радикальні націоналістичні погляди, також було негативним. Однак значна частина українців, що мешкала в США, добровільно рекрутувалась в різні служби американської армії. Близько 40 тис. американців українського походження воювали в тихоокеанському регіоні, в Малій Азії, Північній Африці, Європі, брали участь в поставках до СРСР по ленд-лізу, брали участь в операції «Оверлорд» і, нарешті, зустрілися з своїми земляками-українцями на Ельбі в 1945 р.

   Пригадайте.

  • Як українці Канади та США сприйняли початок війни, як уряди цих країн відреагували на погляди українців?
  • Яка кількість українців, що воювали в арміях зазначених держав?

Участь українців у військових формуваннях Великої Британії та Франції.

Британський уряд також прохолодно сприймав визвольні тенденції в українському русі, по-перше, засуджуючи терористичний характер дій українських націоналістів проти польських владних структур, а по-друге, небезпідставно підозрюючи співробітництво Німеччини та ОУН. Однак Англія, а разом з нею і Франція своєрідно розігрували українську карту. Так, в інформації нацистської політичної розвідки від 3 березня 1940 р. говорилось «З початку війни активізувалася діяльність ворожих держав стосовно Радянського Союзу. Вони приділяють цьому питанню підвищену увагу, висунули лозунг звільнення від іга Москви й усіма засобами намагаються залучити на свій бік представників його народів. Активність Парижа та Лондона виявляються наприклад, у створенні «українського легіону» у Франції та національних частин кавказців у армії Вейгана».

Все ж, яку б гру не вели політики, британські та французькі, українці виявили неабиякий патріотизм по відношенню до нової батьківщини. Після нападу Німеччини на Францію українство, яке гуртувалось навколо Українського Народного Союзу (УНС), виявило бажання зі зброєю в руках захищати французьку землю. Лише через канцелярію УНС в Парижі заявили про своє бажання воювати 7000 українців. 5 тис. з них, визнаних придатними, в складі «Іноземного Легіону» брали участь у всіх великих боях за Фландрію, під Седаном, над Сомою (травень 1940 р.), над Сеною, Марною, Луарою, Соною (червень 1940 р.).

Статус окремих підрозділів у таборі французького руху Опору отримали, три українські формування – курінь ім. І.Богуна, курінь ім. Т.Шевченка та підрозділ поручика Круковського. Два перші сформовані в 1941–1942 рр., як українські батальйони «шуцманшафту», в складі 30 піхотної дивізії СС були кинуті проти «макі» і в серпні 1944 р. перейшли на їхній бік. До відділу поручика Круковського належали ті, хто втік з частин української дивізії «Галичина», яка навесні-влітку 1944 р. проходила підготовку у Франції.

    Пригадайте.

  • Яка кількість українців, воювала у складі зазначених держав?
  • Як називалися українські військові формування в складі Великої Британії та Франції? Що спонукало уряди цих держав залучати українців до своїх армій?

Щоб уявити “географію” участі українців в боях Другої світової війни, їхню масову звитягу і жертовність, досить прочитати слова письменника і публіциста Мирослава Небелюка: «В гігантському змагу останньої війни українці взяли масову участь. Перейдіть лише цвинтарі полеглих у Нормандії, огляньте лише жертви великого союзного десанту на побережжях Франції, і на вояцьких хрестах знайдете стільки українських прізвищ, що вам зробиться соромно за весь так званий культурний світ, для якого не існує України хоч українська кров лилася під англійським, американським та яким хочете іншим прапором за сильні ідеали, в яких осягненні українська участь замовчана, і сильні світу цього, як, наприклад Черчілль, згадуючи кожен човен, затоплений німцями, ніколи не згадають, що на Монте Кассіно, в Нарвіку, в Авранші, у всіх Ульгатах і Ріва Белля – лилась українська кров.

А хто скаже, що в Дієпп українці становили в 3 рази більший відсоток канадських частин як становлять відсоток Канади? А хто взагалі чув, що в Канадському батальйоні, який боронив Гонконг, чи не одним з найславніших в останній війні, українці становили відсоток, що в 4 рази перевищує відсоток, який вони становлять в числі населення Канади. А хто порахує кров українців в болотах Маастріхту, на бетоні укріплень Кореджідору чи Батаану, в джунглях Індокитаю, на рисових полях в Кореї».

Отже, під час Другої світової війни значна кількість українців (у Війську Польському – 120 тис., у армії США – 80 тис., військах Британської імперії – 45 тис., французьких військах – 6 тис. і т.д.) боролася на боці Об’єднаних Націй та зробила вагомий внесок в розгром ворога на різних континентах світу.

  1. «Українське питання» на Ялтинській та Потсдамській конференціях

Наближення війни до завершення вимагало від учасників антигітлерівської коаліції вирішення важливих міжнародних питань. Ці питання обговорювалися на:

  1. Кримській міжнародній конференції, що відбулася в Ялті 4-11 лютого 1945 р. В ній взяли участь глави урядів СРСР (Й. Сталін), США (Ф. Рузвельт) та Великої Британії (В. Черчілль).
  2. Потсдамській міжнародній конференції, що відбулася 17 липня – 2 серпня 1945 р. Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, CШA репрезентував Г. Трумен, який став президентом після смерті у квітні 1945 р. Ф. Рузвельта, а Велику Британію спершу представляв В. Черчілль, а потім лідер лейбористів, які перемогли на парламентських виборах, – К. Еттлі.

На Ялтинській конференції, яку разом із наступною Потсдамською конференцією українські історики назвали «сестрами Великої Перемоги»,    вирішувалося і українське питання.

У Ялті для України з’явилась надія на остаточне узгодження лінії радянсько-польського кордону. «Велика трійка» постановила, що «східний кордон Польщі має проходити вздовж «лінії Керзона» з відхиленнями від неї у деяких районах від п’яти до восьми кілометрів на користь Польщі».

Крім того, було вирішено скликати міжнародну конференцію для створення ООН 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско.

7 лютого 1945 р. В. Молотов запропонував включити в число членів-засновників ООН Україну, Білорусію й Литву. Він підкреслив, що ці республіки «зазнали найбільших жертв у війні та були першими територіями, на які вдерлися німці». Ф. Рузвельт і У. Черчілль у принципі погодилися з цим, але обмежили кількість республік до двох. Наступного дня (8 лютого) А. Іден заявив, що Великобританія і США «підтримують СРСР у тому, щоб серед первинних членів організації були дві радянські республіки».

Саме в Ялті 11 лютого й було вирішено «Великою трійкою» включити в число фундаторів ООН Україну й Білорусію. Керівники США й Англії вперше зафіксували їх міжнародний статус.

У Потсдамі СРСР вдалося умовити союзників визнати його кордони  станом на 22 червня 1941 р. (з деякими змінами на користь Польщі). Так, в складі СРСР залишилася Бессарабія та Північна Буковина (згідно з пактом про ненапад та договором про дружбу і кордони з Німеччиною – 1939 р.).                        Отже, ці дві конференції мали важливе значення для України.

3. Ціна перемоги

  1. У радянських збройних силах, що воювали з фашизмом, 6 млн чоловік, або кожен п’ятий воїн, були з України, 3 млн з них загинули, кожен другий, що залишився живим, повернувся інвалідом.
  2. У діючій армії працювало 16 тис. лікарів з України.
  3. 120 тис. українців брали участь у складі військ США, Канади, Франції, польських та чехословацьких формувань.
  4. Україна була центральним плацдармом бойових дій. За перемогу над силами фашизму, за трагічні помилки і прорахунки радянського державного і військового керівництва український народ заплатив дорогою ціною.
  5. Україна втратила п’яту частину населення. Окупантами було знищено 366 тис. військовополонених, 3,9 млн мирних жителів.
  6. 10 млн. жителів залишилися без даху над головою. На території України було знищено 16 150 підприємств, 27 910 колгоспів, 872 радгоспи, 1300 МТС.
  7. Було зруйновано і спалено 714 міст і селищ, понад 28 тис. сіл, 647 тис. житлових будинків.
  8. Тільки прямі збитки, заподіяні німецько-фашистськими загарбниками, становили 285 млрд крб.

V. Узагальнення та систематизація знань

Пригадайте

  • Чим була обумовлена участь українців у збройних формування Об’єднаних Націй?
  • Як ви оцінюєте значення для України Ялтинської і Потсдамської конференції?
  • Яким був внесок українців у розгром ворога?

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

1. Опрацювати в підручнику § 6 п. 1-5 та заповнити таблицю:

Внесок українців у перемогу над Німеччиною Наслідки війни для населення України
Людські втрати Матеріальні втрати
     

2. Переглянути відео: «Ялтинська конференція», «Потсдамська конференція», «Уся правда про внесок України у перемогу над нацизмом»

3.  Підготуватися до практичного заняття «Внесок українського народу у перемогу над нацизмом» (за окремим планом в розділі домашнє завдання)